Береза все пнеться, щоб ріст був, як в тополя,
Але він не гнеться до кого ні попадя.
Ну як їй розкажеш, що справа не в зрості,
Що всім до вподоби, далекі лиш просто.
Тягнувся б до неї душою і серцем,
Але нема тої, а те майже мертве.
Та й ноги прикуті, літати не в змозі,
Він змушений вічно стоять при дорозі,
Вітати прихожих, прощати відхожих
І навіть в коханні зізнатись не може.
PS
Сегодня ветренно, к нему
Дан шанс березе приклониться.
Но это чувственно, а по уму
Есть риск великий надломиться.
А ноги прикутi
© Copyright: Петр Коваль, 2015
Свидетельство о публикации №115092905314
Свидетельство о публикации №115092905314
Рецензии