Осiння мить
Верби коси нахилили,
Біля ставу за селом.
Ранні роси їх умили,
У природі перелом.
Уже жовтень наступає,
Жовкне листя на вербі.
Відірвавшись, опадає,
Тихо лине до землі.
Вітерець їх коливає,
Ще повітря мерехтить,
Воно свіжість надихає,
Незабутня оця мить.
Зберегли ще верби коси,
Свою вроду і красу.
Поки теплі іще роси,
Цвітуть айстри у саду.
Як задмуть вітри холодні,
Нагнуть верби до землі,
Здіймуть хвилі величаві,
З снігом випадуть дощі.
Погода осені мінлива,
Сюрпризи жовтень надає,
Верба стоїть іще красива,
На сонці листям виграє.
© Copyright: Борис Мохонько, 2015
Свидетельство о публикации №115092902042
Свидетельство о публикации №115092902042
Рецензии