Ніччю холодною, чистою, світлою,
Стану я місяцем в роспачі вічному.
Ніби здоровий, в теплих думках,
Та захолонув між пальцями страх.
Блідне лице моє, мокне під потом,
Хоче повітря, ковтає газ ротом.
Ходять всі поруч залиті в них очі,
В бруді чорнильнім, нічого не хочуть.
Сохне все, блідне, тужить, вмирає,
Люди черствіють, й горя не знають.
Нічого не хочуть, ніби все мають,
А жити не вміють, життя відбувають.
Вiдбувати
© Copyright: Ваня Брикулець, 2015
Свидетельство о публикации №115092809908
Свидетельство о публикации №115092809908
Рецензии