не минае нiщо...
малюнки сьогодення золоті
вгортає у сувій з минулим грішне
чекає світ в задусі ніби сліз
іще неписаних мелодій із дощу…
з оголеною тугою крихкої волі
міняються картини у житті,
схотілось дихати безмовно
немов придумав я її собі,
аби з Любов’ю стрітися впритул…
іду за стомленими хмарами,
тримає нерви у напруженні печаль,
опале листя біль нагадує,
неначебто горить земля…
Свидетельство о публикации №115092801114