Я не люблю, коли роздерті груди,
і кров стікає на вітру.
І очі молоді та мокрі,
сльозами падають в траву.
Я не люблю, шукать відкриті двері,
й прожити в пошуках життя.
Ламатиму замки сталеві,
назад не буде вороття.
Я не люблю, як топчуть душі,
вбивають долі чарівні.
Багряним прапором кровавим,
палають змучені вогні.
Як мати сина поцілує,
відпустить гинути рідню.
Сивітиме, сльозами срібла,
й ридатиме. Я не люблю.
За що ж доводиться страждати?
Терпіти стільки тих проклятть.
О, приберіть свої ви руки!
Бо не люблю я померать...
Не люблю я померати
© Copyright: Ваня Брикулець, 2015
Свидетельство о публикации №115092810056
Свидетельство о публикации №115092810056
Рецензии