Холодне те вушко
цілую без тями.
Цілую й п"янію,
без слова й печалі.
Між нами дороги,
пів міста між нами.
Та силою мрії
злітаю думками.
Злітаю до тебе
щоб промені тії,
ковтнути очима,
побачити хвилі.
Ті хвилі любові,
що гнали ми разом,
по морю довіри,
гуляли по хмарам.
Травиця весняна,
в очах твоїх милих,
зігріє росою
з листочків сміливих.
Печалі не знаю,
печаль не відчую.
Сміх твій дитячий,
в снах я почую.
Дотиком пальців
грієш все тіло.
Душу щекочеш,
променем віри.
Біль мій забравши
пірнаєш до ночі.
Поглядом теплим
спину лоскочу.
Та ти пішла,
й до ранку не свій я.
Настрій мій взявши,
на чорних тих віях.
З першим тим сонцем
лечу я на крилах.
В місце де в губи
солодкі я ринув.
Й зустрівши те сонце,
обнявши шепну:
"Боже, мій ангел,
безмежно люблю"
Безмежно люблю
© Copyright: Ваня Брикулець, 2015
Свидетельство о публикации №115092810010
Свидетельство о публикации №115092810010
Рецензии