Ти прилетіла,крилами махнула,
ти змусила повірити в життя.
Ти розлила свою п"янку усмішку,
й втонув я в ній, мов на весні втонула та трава.
Мені без тебе погляд ніде діти,
мені без тебе пусто кожну мить.
О, як же хочеться зігріти,
та пригорнути, і той сон твій полюить.
Зірватись з місця, сісти в потяг,
і п"ять годин дивитися в вікно.
Щоб потім очі кришталеві
побачити, і все що було, зараз все одно.
Прилетiла
© Copyright: Ваня Брикулець, 2015
Свидетельство о публикации №115092810003
Свидетельство о публикации №115092810003
Рецензии