Arde Lucus - феерия Луго

                ARDE LUCUS - феєрія Луго

       Уявіть собі, що ви зустріли на вулиці чоловіка, одягненого в римську тогу. То й що? – скажете, - в наш час яких тільки нарядів не побачиш на вулиці. Так, але далі гурт молодих дівчат в туніках, з вінками на голові, ще далі – ціле сімейство – три покоління, теж в римському одязі: однакові пурпурові накидки на білих стОлах (туніки з короткими рукавами), оздоблених типовим геометричним узором, у чоловіків на головах лаврові вінки, у жінок – з квітів. А далі справжнісінькі римські воїни в коротких туніках поверх яких багаті обладунки - кольчуги з металевими або шкіряними наплечниками, в шоломах – відкритих і з забралами, з верхів'ями (плюмажем) у вигляді гребенів, на зразок риб'ячих плавників, з яскравого пір'я чи хвостів пушних звірів. Озброєні мечами, метальними списами (пілумами), луками з запасом стріл, пращами для метання каміння...
       Кількість костюмованих зростає і охоплює враження, що ти в розгарі зйомок історичного фільму чи, навіть, якимсь дивом – наприклад, фантастичний ефект машини часу - потрапила в минуле, в часи Римської імперії.

       Насправді, це свято ARDE LUCUS в іспанському місті Луго, провінція Галісія. Започатковане воно не так давно, в 2002 році. Мета свята – відтворити життя Старого міста (Lucus Augusti) . Насамперед, необхідно мати уяву, що являє собою історичний центр Луго - єдиного в світі міста (І ст. до н.е.), довкола якого збереглися римські стіни, практично, в первозданному вигляді. Вони замикаються кільцем довкола історичного центру міста і мають такі параметри: протяжність 2 117 м, товщина від 4,2 до 7 м (раніше вільно роз’їжджалися дві колісниці),  висота в межах 8-12 м, нараховує 71 башту і 10 воріт (головні - Ворота Сант’яго перед Кафедральним собором - серцем міста). Являється об’єктом Світової спадщини ЮНЕСКО.

       Організатори першого Арде Лукус пригадують, що тоді ніхто не сподівався на такий розмах. Достатньо тільки сказати, що кількість візитантів свята перевищила в цьому році мільйон. В параді римських легіонерів, наприклад, задіяно більше 800 чоловік, - парад проходить довкола славнозвісного муру, з якого чудово спостерігати за цим видовищем, що вражає, насамперед, дивовижним одягом та військовим вишколом дужих, красивих чоловіків. На цей час перекривається рух транспорту в центрі міста. Організатори з кожним роком пропонують учасникам та гостям свята все нові заходи, - цього року серед більше як 200 видів видовищ – 70 нових. До свята готуються численні театральні колективи, які презентують протягом трьох днів більше 50 спектаклей та різноманітних музично-розважальних постановок. Крім того, шоу з різними магічними трюками, як, наприклад,  гра з вогнем. На вулиці на кожному кроці зустрічаються історичні чи міфічні персонажі, що залучають вас до театральних дійств, також дефіле музикантів, барабанщиків, жонглерів, "на ходулях"...

        Церемонія відкриття носить пишний характер, з відтворенням атмосфери життя римської знаті та інших соціальних верств. Головні дійові особи – Цезар, сенат, римські воєначальники...
        В честь імператора розпочинаються гладіаторські бої, в яких приймають участь від спортсменів-любителів до кваліфікованих борців, як наприклад, чемпіон Іспанії з вільної боротьби, а також традиційно запрошені "гладіатори-професіонали" - відомі інтерпретатора гладіаторських баталій з Італії. Під час цих боїв відбувається багато театралізованих подій - замах на імператора, тощо...
Обладунки гладіаторів, залежно від типу (гапломахи, мірміллони, фракійці, ретіарії, секутори) складаються з шоломів різної форми, часто з великими полями, що захищали шию, наруча на правій руці, короткого чи високого поножа, найчастіше на лівій нозі, великого щита - скутума, маленького круглого щита або сильновигнутого - пармули. Озброєні списами, мечами римської піхоти - гладіусами, а вступаючи в близький бій - коротким вигнутим кинжалом - сікою.
       Трибуни римського цирку переповнені глядачами, як правило, в римському одязі, чи в звичайній сучасній одежі, але попри те, це монолітна спільнота, що перенеслася душею і тілом 2 тисячоліття назад і являється справжнім співучасником всього, що відбувається довкола і супроводжує бачене гучними вигуками та іншими проявами бурхливої реакції.

       Всі заходи проводяться на вулицях, площах, скверах центру міста - найживописнішої його частини в дні свята, де споруджені дерев'яні фортеці з височенних паль, різноманітні бойові конструкції, такі як катапульти, онагри – метальні машини для важких стріл, також можна побачити римське водяне колесо,  побувати в спеціально підготовлених таборах – військових та кельтів. Адже основні театральні баталії відбуваються між римлянами та корінними жителями іспанської Галісії стародавніми кельтами, які були відомі ще давньогрецьким історикам принаймні з кінця 6 століття до н.е. Кельтів знали як один з найбільших варварських народів Європи, який загрожував Елладі і був одвічним ворогом римлян. Їх змальовували неоднозначно.
       З одного боку, для античних авторів кельти були жорстокими дикунами і, водночас, чимало греків і римлян схилялося перед волелюбністю та моральною незіпсованістю варварів, їхньою соціальною організацією, в якій перше місце відводилося друїдам — не стільки жерцям, скільки мудрим «варварським філософам» кельтів. Окремі представники античного інтелектуального загалу, як, наприклад, філософ стоїчного напрямку Посідоній, здійснювали тривалі мандрівки у землі кельтів, шукаючи повчальних прикладів щодо влаштування соціального устрою.
Розселившись від Ірландії до Карпат і Малої Азії, кельти ніколи не були монолітною етнічною стуктурою, вони не створили єдиного державного організму, який би міг об'єднати хоча б частину їхніх завоювань.
       Етнонім «галли» пов'язаний із давньоірландським gal — «лютий, відважний». В Європі, на землях, де так чи інакше зафіксовано перебування стародавніх кельтів, збереглися численні назви, похідні від цього етноніму: Гелтахт в Ірландії, Галлія, як історична назва сучасної Франції, Галац, місто в Румунії, Галіція в Іспанії та Галичина в Україні, тощо.

       Тому на святі широко представлені і корінні жителі. На них, як правило, проста вовняна одежа або льняні довгі сорочки, підперезані очкурами, чоловіки-воїни в шкірах з різноманітних диких звірів – вовків, вепрів, лисиць, - інколи це цілісні шкіри, надіті у вигляді плаща, каптуром якого служать голови цих же звірів. Вони, як і римляни, теж "в образі" -  якщо перші сповнені відчуття своєї могутності, сили, то "місцеві" всім своїм виглядом підкреслюють стурбованість, настороженість, але, разом з тим, і рішучу необхідність захищати рідну землю, - рухи їх стримані, погляд пильний, в руках щити, мечі, за спиною луки.
       В організованих таборах демонструють своє уміння в різних ремеслах, куховарських справах. На ваших очах споряджають легіонера в бойові обладунки, готують типову страву за античним рецептом, яку ви можете одразу і скуштувати, виготовляють різні ковальські, мосяжні, гончарні вироби (старовинний посуд, серед якого великі жбани для свіжої прохолодної води).

       Все побачити, практично, неможливо, але ви можете вибрати заходи, згідно своїх уподобань, ознайомившись з програмою свята: конкурси на краще вбрання, концерти, літературні зустрічі, катання на конях чи змагання запряжених колісниць, "продаж-купівля" рабів...

       При бажанні можете стати свідками весілля кельтів, де за стародавнім звичаєм шлюб укладається на рік (в деяких країнах це був піврічний термін). Наступного року пара вирішує, чи продовжувати їх подружній союз (причому, останнє слово за жінкою)) Якщо подружжя оновлює свої стосунки впродовж семи років, вони отримують шлюбне свідоцтво.
       Цікаве відтворення облоги римського міста, яке закінчується символічним спалюванням стіни, спорудженої традиційно в Парку Розалія.

       На завершення свята представники римлян і кельтів підписують договір про мирне співіснування в місті Луго до наступних театральних баталій середини червня прийдешнього року.


                Фотографії автора, колаж Віталія Глапшуна (сина) - ARDE LUCUS - 2015