Р дна мова

                Пробачте, що я ловелас:
                Разом кохаю три сестрички.
                Та не ганьбив би я і вас,
                Кожного, хто всі три  мови вивчив.
Я не забув про рідну мову
З промінням сонця і зірок.
В ній є слова – трьох мов основа,
Як квіти сплетені в вінок.

Кохана, ніжна, чарівна,
Глибокі очі, як криниця,
Медові губи, хміль-слова.
Дай, серце, козаку попити

А він веселий та стрункий,
Ще й з іскрометними очима
Її на руки підхопив
І хвиля щастя пару скрила.

З майдану гомін долітає,
Пісні співають парубки,
Дівчата їм відповідають,
Ключ вибивають чобітки.

Два серця б’ються в унісон,
Та блідий місяць підглядає,
Вони відкрили марафон –
Тепер весілля всі чекають.

Я вам про мову розповів,
Літературну, українську,
Її козак в дитинстві вчив,
З Січі простий хлопчисько.

Іван Сергійович* хвалив
Мову свою – російську,
Я і її, як рідну, вчив:
Вони неначе дві сестрички.

Знаю три мови – три сестри,
Одної мами донечки.
Та розійшлися їх шляхи,
А світять всі, як сонечко.
*И.С. Тургенев,  Русский язык
22.09.2015