Как хочется всё распознать... Из Людмилы Юферовой

                Перевод с украинского:
                http://www.stihi.ru/2015/09/16/9996


Ты ощущаешь тягу душ, мой друг,
Когда объятьям ни конца, ни края?
И в дружбу, верю, тяга прорастает,
И радужно смеётся мир вокруг.

О родственности душ известно мне:
Оно перерастает в уваженье
И в творчество несёт воображенье –
Стихов сплетает золотой венец.

Как сладко нам влеченье наших тел,
Как страсть в нас просыпается досрочно –
И мы одни на целом свете,  точно,
И чувства светятся на высоте.

А в доверительности  всех основ
Видна, похоже, изумрудов россыпь…
Как хочется всё распознать на ощупь
И обозначить именем «Любовь».

Оригинал:

Ти відчуваєш потяг наших душ,
Коли обіймам не буває краю?
Той потяг, вірю, в дружбу проростає,
І світ сміється райдужно довкруж.

Я знаю про спорідненість думок,
Вона переростає у повагу
І детонує творчість і наснагу –
І ллється віршів золотий струмок.

Який солодкий потяг наших тіл,
Як пристрасть прокидається гаряча
І ми удвох у всесвіті неначе,
І здивування й відчуття – навпіл.

І в щебеті довірливих розмов,
Здається, розсипаються смарагди…
Як хочеться, щоб так було й насправді
Й усе разом назвалося «любов».