Степ

Купаються в пилюці горобці,
Мабуть на дощ,бо десь щось загриміло,
По небу хмари, мов сліпі гінці
Бредуть за вітром, якось так,не сміло.

На полі понівечені тіла,
Червона кров від спеки почорніла.
Тут, у степу, утіху смерть знайшла,
Щоб десь в селі дружина овдовіла.

Свистять фугаси, снайпер б'є з гори,
На мушку взявши ще чийогось сина,
Смердючий чад розлігся навкруги,
Пошкоджена горить бронемашина.
 
Весь степ горить, втікає все живе
Від диму,від жорстокої людини.
Страшений гул від вибухів росте,
Зникає там, де від хатин руїни.

В степу війна.Іде жорстокий бій,
Не стало й сліду враз від батареї.
Та сниться ще дружині молодій,
Коханий повертається до неї.

А в небі вже кружляють журавлі,
То мабуть душі в вирій відлітають.
Сльозою дощ полинув до землі,
Краплини кров з облич бійців змивають.

Колись і ця закінчиться війна.
Про бій оцей хіба хтось пригадає,
Та виросла в степу важка стіна,
І вже її ніхто не поламає.