Тоненьким серпантином видихай зсирілий світанок,
Люби мережево квітів, що сипле пилком на ранок,
Виходь без туфель на ганок,
І співай тихенько пісні.
Дивись на досвітні зорі, забираючи кожну в ліхтарик,
Хай загра на сопілці дударик,
Чистим голосом, як кришталик,
А потім піде собі.
Повітря чисте й солодке, п'янке, наче шлейфом вкрите,
У туман нетривкий повите,
Сонцем палким залите,
Дихай його та зажди.
Не спіши стати кимось іншим,
До скону сірим і звичним,
Як усі, простим закадичним,
Будь собою, і не проспи.
Бігун К.
Серпантинами
© Copyright: Екатерина Бигун, 2015
Свидетельство о публикации №115092700023
Свидетельство о публикации №115092700023
Рецензии