…в незабутнє небо поглядом рішучим
в день швидкого вітру, у безсонну ніч
просто б полетіти…
в тім душі потреба, з місця аби зрушить,
бо вона не хоче згинути отут…
кожен крок до зірки прорахує серце.
знаємо, байдужість без надії кличе
у тривожну сутінь…
прочитають після, лише ті, хто зможуть,
як безмежна Вічність загорялась мовчки
в тиші колисковій,
щоб палав ввесь світ почуттям Любові,
тої, що без втоми горнеться до тебе…
більше не болить…
мовчки...
© Copyright: Виктор Сурженко, 2015
Свидетельство о публикации №115092701275
Свидетельство о публикации №115092701275
Рецензии