Коли б то боженько схотів
Мене чудес навчити,
Щоб чарами зумів
Сивину й морщини змити.
Підняти плечі обважнілі,
Важких років роздерши грати,
Зробити руки знову білі,
Хай помолодша мати.
На жаль, це мрія,
Років уперта череда,
З ними старість, мов повія,
Все далі свіжість відкида.
В минулІм матінка струнка,
Змінило риси, стан, ходу.
Та всІх миліша і близька,
Нікого краще не знайду.
коли б то боженько
© Copyright: Анатолий Малышко 2, 2015
Свидетельство о публикации №115092606488
Свидетельство о публикации №115092606488
Рецензии
