Розіп’яли мою душу на хресті печальних дум.
Що в печалі зір померклий, що бентежить ум.
Падав з ніг хмільний в угарі, залитий горілкою,
Та брехав, що в першу чергу зроблено помилку.
Розіп’яли мою душу, міцно цвяхами прибили,
Жалкувати було пізно, друзі весело зраділи.
Де підтримка, чорна смуга, тіні змішані зі страхом,
Гнів тривалий, сині хмари, буря від гіркої правди…
Буря, гнів, палке бажання чоботами розчавити,
Змій зелений не на користь, але мабуть, годі нити.
Тьму раптово змінять ранні золоті лучі,
І даремно кат сокиру байдуже точив…
©Сергей Куринный 27 февраля 2012 г., 18:26:30
Роз п яли мою душу
© Copyright: Сергей Куринный 2, 2015
Свидетельство о публикации №115092602093
Свидетельство о публикации №115092602093
Рецензии