Я не плачу, так, не плачу.
Сліз в очах моїх нема.
Знову, як завжди, пробачу,
Все буває між двома.
Промовчу, не влізу в сварку,
Від тих слів один лиш гріх.
Продержуся я до ранку -
Там і сонце на поріг!
Здержатися важко, чесно,
Та відійде те сміття...
Там, де сонце, в серці весно,
Ллється у всьому життя!
То ж і далі будем жити,
Мир і спокій прийде в дім,
Треба серденько зігріти –
Я зігрію в Слові, в Нім!
В Нім і віра, і надія,
І щасливе майбуття!...
Слово завжди чесно діє,
Бо несе в собі життя!
Я не плачу, так, не плачу.
Сліз в очах моїх нема.
Знову, як завжди, пробачу,
Все буває між двома.
27.09.2015
Там i сонце на порiг...
© Copyright: Людмила Дзвонок, 2015
Свидетельство о публикации №115092610403
Свидетельство о публикации №115092610403
Рецензии