«Чи можна…?»
Можна я обережно розтворюсь біля тебе,
Не вимовивши ані звуку на згадку?
Хочеш в пустку впаду за край неба
І в брехню, що несе «все в порядку»?
Можна дотик до сліду дослівно до слів?
Твоїми слідами я йшов щосторіччя.
Помножити двох на безмежність нулів
Арифметика змінює форму обличчя.
Можна я збудую для тебе палац
Аби ти руйнувала його і палила?
Можна я відкриюсь тобі повсякчас
Аби ти хоч рядок про себе залишила?
Я не стану впадати і падати вниз.
Божевільні не чують, вони відчувають.
Сюжет наш - це безліч неясних реприз,
Що в’ються так швидко кругами на пам’ять.
Можна я обережно розтворюсь біля тебе,
Не вимовивши ані звуку на згадку?
Хочеш змінне залишу для тебе,
А для себе величну загадку…?
Чи можна…?
21.09.2015
Chy mozhna
© Copyright: Сергей Лукашовъ, 2015
Свидетельство о публикации №115092407762
Свидетельство о публикации №115092407762
Рецензии