Тихо шепче тополя
та все про кохання...
До крику, до болю,
до сліз, до зітхання....
До страху глубокого
проститись навіки з ним,
і клена широкого
побачить другим.
Йому ж повстрічається висока берізка.
Розлогим гіллям приголубить його...
Та проти тополі вона- одаліска,
що краде сама все чужеє добро.
...Тополя ридала,
чекала тепла,
"Люблю"-лиш сказала
й засохла вона......
Тополя
© Copyright: Анастасия Шарандак, 2015
Свидетельство о публикации №115092410059
Свидетельство о публикации №115092410059
Рецензии