183. Василь Стус. Боже, не жалости ярости...

Из цикла "Трени М. Г. Чернишевського"
IY
Боже, не жалости – ярости,
Боже,  не ласки, а мсты,
Дай разорвать эти путы нам,
Цепи нам дай разнести.
Дай неприкаянность сердцу,
Дай нам косматый стогнев,
Факелы мыслей, цветущие
Меж чужеземных огней.
Усилье, усилье, усилье,
Ревом сорвемся мы в лет.
Видишь  – вздымается зарево,
Пусть и на смерть, но вперед.
Благословенна же будет
Пуля тугая, что бьет
Плоть, чтобы больше не нудить
В пережидании лет.
Боже, расплаты безумной,
Боже, безумной дай мсты,
Ярости всенаученной
Нам на всю жизнь отпусти.


Боже, не літості — лютості,
Боже, не ласки, а мсти,
дай розірвати нам пута ці,
ретязі ці рознести.
Дай нам серця неприкаяні,
дай стрепіхатий стогнів,
дум смолоскипи розмаяні
між чужинецьких вогнів.
Пориве, пориве, пориве,
ревом порвемося в лет.
Бач — розсвітається зариво,
хай і на смерть, а вперед.
Благословенна хай буде та
куля туга, що разить
плоть, щоб її не марудити
в перечеканні століть.
Боже, розплати шаленої,
Боже, шаленої мсти,
лютості всенаученної
нам на всечас відпусти.