Ти – на згубу мою, розумієш, на згубу мою...
Ти мені на страждання, яких я не хочу позбутись.
Я боюсь навіть стати на тінь досконалу твою.
А коли ти заснула, я поруч боюсь ворухнутись...
Ти на згубу мені. Та не з пекла приреченість ця.
І страждання мої – це щасливі і чисті страждання.
Із шматочків однакових створені наші серця.
Із однакових мрій сотворилися наші бажання.
А коли усміхаєшся – наче зовеш: "Спокушай".
Серце ділить з тобою любов і надію, і віру.
Усміхатися – смійся... Страждання – мені залишай...
Може, я на землі – хоч у віршах – створю тобі вирій...
Ти - на згубу менi, або Усмiхнене зiзнання. Блюз
© Copyright: Миклош Форма, 2015
Свидетельство о публикации №115092306666
Свидетельство о публикации №115092306666
Рецензии