«Рабів до Раю не пускають!»
І хто сказав, що я – раба?!
Та й на землі немає Раю.
І правди теж, бува, нема…
Неначе сон – в химерній казці
Жила останні я роки…
У псевдо щасті, псевдо ласці.
Все біле – чорне. Й навпаки.
Не можу! Більше так не можу
У клітці жити золотій.
Нехай мій Янгол допоможе
Відмити бруд оцих подій.
Чому?! За що?! І біль, мов лезо
Ножа, що в спині повсякчас…
Дивлюсь і бачу я тверезо:
Не буде миру поміж нас.
Мій шлях – ТАКИЙ. Бо не рабою
Прийшла в цей світ колись давно.
Вам через це нема спокою…
МОЄ ЖИТТЯ – МОЄ КІНО!!!
Лише любов у серці квітне.
Кружляю в мареві натхнень.
Сильніше дихаю повітрям
Й молюся за прийдешній день…
11.09.2015
P.S. Вірш не про мого чоловіка :)
Особисте
© Copyright: Галина Масановец, 2015
Свидетельство о публикации №115092306381
Свидетельство о публикации №115092306381
Рецензии