Л. Костенко, Притча про речку. Пер с укр

Давным – давно была река Диала.
И царь персидский, звали его Кир.
И лотосы белели как пиалы.
И брег огнями фыркал, как факир.

То войско наводило переправу.
Священный конь случайно утонул.
Но Кир на речку отыскал управу.
Судил он речку. Вот что сказанул:

Он присудил, чтоб не было Диалы,
Он смертный приговор ей огласил.
Велел он сквозь пески прорыть каналы,
Срубил деревья и траву скосил.

Он отвести велел все воды сущи.
Погибла речка. Кончилась река.
Прошли по ней солдаты, как по суше.
Прошло всё войско… И прошли века…

Пески пустынь сокрыли дно канала.
Промыла речка русло вновь до дна.
Царя уж нет. А речка есть – Диала.
Уж Кира нет. А речка – вот она.

---------------------------------

Ліна Костенко – Притча про ріку

Давно колись була ріка Діала.
І цар персидський на імення Кір.
І лотоси біліли, мов піали.
І берег грав вогнями, як факір.

То царське військо йшло на переправу.
Священний кінь з недогляду втонув.
І Кір порушив проти неї справу.
Судив ту річку. І таке утнув:

Він присудив, щоб не було Діали.
Він смертний вирок їй оголосив.
Звелів прорити у пісках канали,
Зрубав дерева й трави покосив.

Одвів ті води у всі боки сущі.
Ріка умерла. Не було ріки.
Пройшло по неї військо, як по суші.
Пройшло те військо… І пройшли віки…

Піски пустель засипали канали.
Ріка в русло вернулася своє.
Царя немає. Є ріка Діала.
Немає Кіра. А Діала є.

На фото: река Диала, приток р.Тигра, Ирак