Береж! ть батьк! в

НАЩАДКИ, бережіть своіх батьків !
Довіку не сидіть на іхніх шиях.
Жалійте, діти, ваших *стариків* .
Ви - іхня міць, опора та надія.

Хіба ж вони вам мало віддали?
Безсонні ночі, доки ви зростали.
Шкільні рокИ іще раз прожили,
Весілля ваше пишно відгуляли...

Онукам раді, як колись і вам.
Гостинців гору в торби ваші пхають.
Злиденну пенсію - всю донькам та синам!
На меблі чи квартиру відкладають.

Собі ж не куплять кусня ковбаси,
Бо ж дітки - безробітні... Чи в запоі ...
Спитай матусю: * Серце - віддаси ? *
- Бери ! - кричатимуть тобі батьки... Обоє...

Дітей народите - *на дачу*, у село !
Щоб жити легко вам не заважали.
Беруть батьки... У нас так повелось,
Щоб *предки* і онуків  доглядали.

...Завжди * у наймах * у дітей своіх...
О, Небо ! Чим старі так завинили ?!
Є відповідь ! Вона - одна на всіх:
МИ ЧАД СВОІХ ЗАНАДТО ЗАЛЮБИЛИ !

Тому не плачте, що нема жалЮ,
Що совість ваші діти загубили.
Любіть себе ! Прошу ВАС і молю !
Як хочете, щоб вас вони любили.

НАЩАДКИ, бережіть своіх батків !
Вони - НЕ ВІЧНІ ! То лиш так здається...
На цвИнтарі колись, поміж хрестів,
Відчуєте, як серце з болю рветься.............

            А.Я.