Вновь сентябрь... Из Олены Ра

О Л Е Н А   Р А

Вересень роздмухав швидко осiнь
(http://www.stihi.ru/2015/09/21/4737)
--------------------------------------


Вересень роздмухав швидко осінь,
Серце  калатається сумне :
Вітер вість приніс, що в стилу просинь
Світлоокий одлетів ВаЛель.

Нерозумна та недбала птаха
Не зуміла вберегти гнізда,
Зруйнувала власноруч невдаха,
В підлі руки геть. Отож й біда! -

Довго душу труїла та тіло
Трощив жаль, допомагала  злість,
Та наразі в день один добила,
Не здолав дух через… ані крізь…


Дощ скорботний капотить у серце,
Хоч на небі й хмарочки нема.
Ти не гань себе дарма, не сердься:
Коли любиш, не візьме пітьма.

Провести любові шляхом душу, -
Дасть знання та прощу чоловіку.
Усвідомити мав кожен, зрушмо
Помилкове мислення одвіку.

*****************************


Вновь сентябрь раздул до неба осень,
Сердце колотилось в том огне:
Ветер весть принес, что в холод, в просинь
Светлоокий отлетел ВаЛель.

Неразумно-ветренная птаха
Не сумела уберечь гнезда,
И собственноручно - одним махом!-
Всё разрушила... Так и беда!-

Долго изводила душу, тело,
Била жалость, помогала злость,
Разом в день один добить сумела,
Дух не смог ни через... И не сквозь.


Скорбный дождь мне капает на сердце,
Хоть на небе малой тучки нет.
Не сердись, не обвиняй, не бедствуй:
Коли любишь, то увидишь свет.

Проведи любви дорогой душу,
Знаньем одаряя и прощеньем.
Осознают это все, разрушив
Издавна неверное мышленье.
---