Чекати голосу мого,
Який зненацька вб'є, напевно,
До німоти... тепер даремно -
Я теж не чую вже його.
І до нестями шепотіти,
До болю вірити у "раптом"...
Я стала цим нестерпним фактом,
Одним, з усіх можливих в світі.
І ти тепер, як птах у пастці,
Крилом самотнім б'єш по прутах,
Тепер не я до них прикута,
А ворог мій... у моїй масці.
Чекати голосу мого...
© Copyright: Иващенко Ольга, 2015
Свидетельство о публикации №115092210364
Свидетельство о публикации №115092210364
Рецензии