Ти йдеш, наковтавшись похмурого сірого неба.
І дощ, притаївшись, чекає закінчення дня.
Осінню печаль відпиваю з горнятка до дна...
Каштани принишкли. Опала пожовкла листва.
Залишився сум і нізвідки прийшла ностальгія.
Напевно, щось треба міняти в своєму житті...
У мене на осінь, чомусь, вже давно алергія -
Ненавиджу зміни й невдячні, утомлені дні.
Наковтавшись похмурого неба
© Copyright: Алина Голинко, 2015
Свидетельство о публикации №115092109966
Свидетельство о публикации №115092109966
Рецензии