Спливає ніч в моїй тривозі,
У діамантах чорний оксамит,
По місячній річній дорозі
В сріблястих хвилях сон біжить.
Гойдає вітер, ледь колише
Моїх дітей - сумні думки,
Та в спокої їх не залишуть
Чуттів невпиннії струмки.
І на папері знову ляжуть
Думки й чуття мої в словах,
Дай Бог, у віршах їх розкажуть
І проспівають у піснях.
Нехай собі шукають долю,
Знайдуть домівку у людських серцях.
Тривоги сповідь, сповідь болю
Не розчинила ніч у снах.
Сплива нiч в мо й тривозi
© Copyright: Татьяна Ахинько, 2015
Свидетельство о публикации №115092104924
Свидетельство о публикации №115092104924
Рецензии