Прекрасна поезiя

Моя поезiя...

Вона музична. Вона прекрасна.
Мов сонце вічне вона незгасна.
Зірковим світлом іскрить всім людям.
Злочинцям навіть. І навіть суддям.

Мої творіння подібні квітам,
Їх дуже люблять батьки і діти,
Над ними бджоли в садках ридають,
Їх в зоопарку бобри читають.

Вона глузлива, вона дражлива.
В ній сенсу мало? Та не важливо!
Коли безглузда сама епоха,
Шукання сенсів є гра Мазоха.

Яскрава пташка з пером із ружі,
До справ рутинних байдужа дуже,
Вона злітає до висі неба,
І їй моторів складних не треба.

З вогнем у серці, з вином у крові,
Дівчатам гарним в Москві та Львові
Вона знайома - любов кохає
Поетів бідних.
Чому?
Хто знає...

Вона виразна, шалено файна,
Дзвінка, екстазна і незвичайна.
Скоріше! Рими мої смакуйте,
Трикратно щоки мені цілуйте!

Цілуйте губи! Цілуйте руки!
Адже для людства терпів я муки:
Я пив горілку, не спав ночами,
Щоб обдарити вас всіх віршами!