папа

Я мрію стать маленькою дитиною,
Потрапити в осінній теплий вечір.
Минуле повернути на годину,
І свому батьку вилізти на плечі.

Відчути світ – захоплення і страх,
Ногами обхопивши міцно спину.
У величезних батьківських руках,
Я хочу бути ще одну годину.

Мені б із ним іще одну годину.
Взамін на це, замало всього світу.
Удвох із ним зриватиму малину
І їсти її жменями не миту.

А потім, позбирати всіх ляльок,
І віднести йому ремонтувати.
Надвечір від безхмарності думок,
На батьківському ліжку засинати.

А він мене як янгол на руках
Перенесе в мою кімнату спати.
Цей спогад назавжди в моїх думках,
Це відчуття ні з чим не порівняти.

Іще годину у малому віці!
Ходити на рибалку та купатися.
Сваритися через дрібні дурниці,
Не відпускати, міцно обійматися.

Любити тебе благодатно просто
А гостро не любити, чуєш, тато!
Бо найгостріше змушений любити,
Коли так близько відчуваєш втрату.
 
До неба є лише одне прохання.
Все зайві й непотрібні речі.
Я просто хочу радісно востаннє,
Залізти свому батькові на плечі.