Лишь боль моя... - из Л. Юферовой

              Оригинал:
      Та  тільки  біль  вривався  до  душі... http://www.stihi.ru/2015/07/01/4377
          Людмила  Юферова.


А ранок був упертим і ясним
І пив повітря з присмаком ванілі.
На підвіконні грілось двійко рим,
Як золоті кульбабки запізнілі.

Легкий вітрець ганяв по небесах
І скуб руно розніженої хмари…
І сивий птах, сумний зомлілий птах
Стогнав у небо до своєї пари.

Спадали зойки із червоних руж,
Як пелюстки на маєво зелене…
Й думки ширяли зграями довкруж
І, як на мед, зліталися до мене.

А день і липень, як товариші,
До могу двору забрели незримі…
Та тільки біль вривався до душі –
У вірші заплітав думки і рими.


      Поэтический  перевод  с  украинского:


Рассвет  упрям  был,  светел,  говорлив,
он  воздух  пил  безудержно-ванильный.
А  на  окне  пригрелась  пара  рифм,
так  бело-одуванно  распушились.

Метался  лёгкий  ветер  в  небесах,
отщипывал  руно  небесной  ярки...
Седой  как  лунь,  в  печали  млея,  птах,
так  кликал  милую,  что  небу  жарко...

Спадали  лепестками  крики  роз,
кроваво  бинтовали  зелень  травам...
Метались  мысли  стайкой  жадных  ос
чтоб  пить  горчащий  мёд,  души  отраву.

Июль  и  день,  как  добрые  друзья,
в  мой  двор  вошли  тихонько  и  незримо...
Но  тесно  так  в  душе  –  лишь  боль  моя 
в  стихи  сплетает  мысли,  думы,  рифмы.