Ми були вдвох, трималися за руки.
Так ніжно і невтомно голос твій звучав.
Ще мить лишилася до гіркої розлуки.
Ти мої губи палко цілував.
Ми були вдвох. Відділні від світу,
в твоїх обіймах віднайшла весь зміст.
Щасливі, мов маленькі діти,
раділи, що горів наш міст.
Що відстань так безжально розділяє,
що не горітиме в очах любов.
Хай, ти далеко... та сереце пам'ятає,
все те тепло твоїх розмов.
Я не триматиму тебе за руку,
захочеш, то давай лети.
Я краще знесу тяжку муку,
ніж бути наподобі сироти.
Знов, осінь пише календарно,
знов вересень присів біля вікна.
Сьогодні у кімнаті знову хмарно,
сьогодні знов, я залишилася сама.
Ми були вдвох. Це серце пам'ятає.
Я цілувала тебе ніжно у чоло.
Дорожчого від тебе більш немає,
без тебе серце тереном цвіло.
Ми були вдвох
© Copyright: Старлинг Марианна, 2015
Свидетельство о публикации №115091907294
Свидетельство о публикации №115091907294
Рецензии