Он никогда меня не любил
Взагалі, він не вірив в кохання.
Лиш постійно мені малював
Наші сварки й мої страждання.
Не кричав про свої почуття,
Та й на ділі було їх замало.
Ну а я зневажала життя
І все більше тепер сумувала.
Та є інший, який казав,
Що я варта кращого в світі.
Він вірші для мене складав
І підтримував кожної миті.
Ніби поруч зі мною був
У тяжку для мене хвилину.
Про недоліки всі забув ,
Просто серцем до мене линув.
І чому все трапляється так?
Наче дві сторони монети:
Один рідний, а інший чужак,
Проявивший себе поетом.
Та піддавшись своїм почуттям
Ми завжди обираємо хибно.
Може не розумієм життя?
Але з неба комусь краще видно.
Свидетельство о публикации №115091809863