Коломийка про кохання

Ти – цнотливе моє протиріччя.
Протиріччя примхливе моє.
Ти сміялась, що Прут – то не річка,
а бурхливе бажання твоє.

І, мовляв, цілуватись не вмію.
Докоряла: обійми – не ті.
І сварилася на Коломию,
і що писанки гарні – пусті.

А сама цілувалася добре.
Цілувати просила іще.
Нажахала, що підеш за обрій,
та поснула вустами в плече...


Рецензии