22

Будучи з ним, ти прожила ціле життя
Тобі 22. І ти ледве не стала мамою,
Страшно подумати, що б сказало твоє дитя
Якби побачило, що ти повісилася за брамою.

Тобі 22. І життя вже втратило сенс.
В нього інші захоплення, друзі, і скоро буде сім’я.
Ти ще не оговталась і біля одної з твоїх легень,
Щось тихо б’ється: “ Все це було даремно. Зрозумій, що було Дарма.»
Ваші зими тепер можна палити з мостами,
Все, що треба, ти сказала давно
І навіть більше: зробилася гордою дамою,
Тільки як тепер розлюбити, чорт забирай,  я к   р о з л ю б и т и  його?
Тобі 22. А в душі ще така дитина,
треба когось хорошого, а серце припало до льоду,
"Любити таємно. Не сказати жодного слова",
таку ти з ним підписала неофіційну угоду.

Тепер же, дівчинко, тримайся.
Намагайся не згадувати тої пори,
коли забувались війна і горе,
коли забувались інші світи,
бо він обнімав. І, знаю, ставалось диво.
Коли ви сварились, він приходив у сни,
на ранок ставав знову таким особливим,
Все як хотіла: в ньому були квіти твоєї весни.

Тобі 22. Я боюсь, ти крізь це не пройдеш,
Вся сила твоя, насправді така примарна,
Не слухай нікого, особливо свого серця крик,
Повторюй кожного ранку « Все це було не марно»

Тоді, можливо, щось зміниться.
( Не обіцяю ) проте, вірю, що заживе.
Ти для нього ніколи не була єдиною.
Прийми. Зрозумій. Відчуй. І пробач усе.
Особливо пробач те, чого не було.
Те, що могло бути, але так і не сталось
Тобі 22.  І вже все втратило суть,
Я, благаю, зберися, збудуй собі нові плани.

Залиш все минуле для себе старої.
І спогади лише тоді тобі стануть в пригоді,
Візьмися за розум.  Найди собі нових героїв,
І дякуй, нарешті, знову подякуй Богу.

Що він такий був. Що є десь, існує.
Нехай не з тобою, а щастя своє знайде!
Бажай йому радості, натхнення, любові,
Тоді, Бог змилується і до тебе когось пошле.

Ти будеш щаслива. Ти сильно будеш любити,
а якщо заскучаєте, то якось зустрінетесь знов,
Зустрінетесь поглядом, а може навіть привітом,
Ось тоді ти будь сильна, не згадуй колишню любов.
Пройди мимо. Зроби вигляд, що не впізнала,
Що не його іменем тепер ти кличеш сина.
Що в свої 22 ти ледве не стала мамою,
Що в твоїй душі все ще живе частина:
частина пройденого, забутого, та не пробаченого.
«Хай буде щасливим »набий собі це на серці!

І, поки не пізно, зрозумій: усе вже втрачено.
І в день його весілля, спробуй, хоча б, не померти.