Да боль врывалась в душу мне.. Из Людмилы Юферовой

                Перевод с украинского:
                http://www.stihi.ru/2015/07/01/4377



Рассвету ограничили тариф – 
И пил он воздух с привкусом ванили.
А на карнизе грелась пара рифм –
Головок золотых, что заманили.

И лёгкий бриз гонял по небесам,
И гриву он лохматил туче старой…
А птах седой, сомлевший, старый сам,
Взывал со стоном, окликая  пару.

И лепестками с пламеневших мальв
Спадали  вскрики,  травы устилая.
И мысли стаями, сводя с ума,
Носились, как на мёд, ко мне слетая.

Жара с июлем, как вина в вине,
В подпитии  в мой двор брели незримо…
Да только боль врывалась в душу мне –
В стихах переплетались мысли, рифмы…


Оригинал:


А ранок був упертим і ясним
І пив повітря з присмаком ванілі.
На підвіконні грілось двійко рим,
Як золоті кульбабки запізнілі.

Легкий вітрець ганяв по небесах
І скуб руно розніженої хмари…
І сивий птах, сумний зомлілий птах
Стогнав у небо до своєї пари.

Спадали зойки із червоних руж,
Як пелюстки на маєво зелене…
Й думки ширяли зграями довкруж
І, як на мед, зліталися до мене.

А день і липень, як товариші,
До могу двору забрели незримі…
Та тільки біль вривався до душі -
У вірші заплітав думки і рими.