а Вiн попускае...
….дню завтрашнього починає ніч невигадану сторінку,
перелічує тиша секунди Вічності, перевтілюються кроки у години…
ми – сновиди сьогодні, мріємо любити без упину, ми дивимось уперед,
щоб Вірити без краю в завтра, де сліди наших думок і слів
не несуть розрухи, а лише доброчинність для кожної людини…
щоразу відкидаючи невпевненість, непорозуміння між нами
сполоханими безглуздям (сильних світу) – володіти людиною…
бо вони ладні, за для власних потреб знищувати свій народ,
навіть не виправляючи помилок, не каючись жадають крові,
чеканять на тлі країни, на чужому горі мільйонні прибутки...
і Бог це спостерігає?.. і терпляче мовчить?..
навіщо потрібні істини, як хтось заплямовує дійсність,
не дбаючи про зміни?.. невже життя не варте нічого?..
і коли ми зрозуміємо: для чого після страти знову настає день?..
© Copyright: Виктор Сурженко, 2015
Свидетельство о публикации №115091601084
Свидетельство о публикации №115091601084
Рецензии