Самовисуванцi в праведники

Є  на світі ошуканці,
Майстри вести в манівці,
Самостійні висуванці
В праведники й мудреці.

Їх промови пломенисті,
Заповіді в них свої:
Гріх – у піст м’ясця поїсти,
Чийсь талант загризти – ні.

Це не гріх – продати душу
І загрузнути в брехні.
Гріх – в сусіда вкрасти грушу,
А дружину вкрасти – ні.

Гріх – копійку не подати,
Святість – брати хабарі.
Гріх – свого кутка не мати,
А в палаці жити – ні.

І не ледарів-туристів,
А прочан стрічають в снах:
Нелегкий вони й тернистий
До мощей долають шлях.

Німб відрощують. У мріях
Рай, компанія свята.
І того не розуміють:
Тлін їх взяв ще за життя.


Рецензии