Ти так поспішаєш стерти
Краплинки свого буття
З просторів Земної тверді,
З нехитрих ознак Життя…
Чому поспішаєш? Нащо?
Що буде, коли зітреш?
Що – знову намрієш краще?
Що з ниви прощань збереш?
Закреслюєш все, у чому
Пробіглось тобі навмання…
А що вже потому? Потому
Надбаєш усе до пуття?
Ти так поспішаєш стерти
Краплинки, де ти живеш…
Ти дуже боїшся вмерти…
А з остраху – що знайдеш?
15.09.2015
Ти так поспiшаeш стерти
© Copyright: Катерина Жебровська, 2015
Свидетельство о публикации №115091505478
Свидетельство о публикации №115091505478
Рецензии