…А Україна навіки,
Навіки заснула.
Гайдамаки. Т. Шевченко.
Лежу й лежу… давно лежу,
вже й підніматися не хочу,
бо я упав за ту межу,
коли неначе хтось зурочив.
Та як відверто, то скажу:
я впертий жак і щедро битий,
але вчинив дурну діжу –
тепер не знаю, що робити…
Лежу й на пальцях ворожу,
чи вродить жито, ще зелене,
і думу думаю чужу –
сусіди вже регочуть з мене.
Чуже, виходить, стережу,
а про своє – ловлю я гави,
чекаю, мов травневий жук,
колись нога чиясь розчавить.
Отож, лежу…
Лежу...
© Copyright: Юрий Ош, 2015
Свидетельство о публикации №115091407578
Свидетельство о публикации №115091407578
Рецензии