Про щастя

Я розповім тобі про щастя.
Про муки першої любові,
Про шлях життєвий той тернистий,
Що я у пошуках пройшов.

Як дерлася душа крізь хащі
Буття сучасного і долю
Тверду, як камінь мусив гризти
До часу, як тебе знайшов.

З вечора, навіть, до світання
Побачення були бажанні,
Були й кохання без взаємин…
Та після них звелась в зітханні

Душа. Неначе пеклом був
Цей світ, на вид такий приємний,
Різноманітний, різнобарвний…
Я наче в темряву пірнув.

Все фіксував скляний мій погляд,
Що зовні повз мене крутилось,
Та серце бавилося жалем
І не зважало на буття.

В пекельній темряві безодні
Життя неначеб-то спинилось.
Чекав я марно: чи відкриє
Хто серце дивним почуттям?

Аж ось настав і день жаданий
Гілля дерев розквітлі рясно
У кольорі барвистих квітів,
Весні, коханню час прийшов.

Відчув я серцем, що не марно
Чекав на тебе, світе ясний,
Я королеву в мріях мітив -
Богиню наяву знайшов!