Фарбуe осiнь пензликом бордовим...

Фарбує осінь пензликом бордовим
І ллє печаль дощів в мінорний лад,
Сум"яття почуттів листком кленовим
Відносить в вересневий водоспад...

Вкрадається у дущу ніжним щемом,
Дарує лист багряний - свій тотем,
А вітер завива альтОвим тремом
Й несе бурштин зів"ялих хризантем...

Поривом почуттєвим в неба просинь
Летить душа, крізь сум і маячню,
Вона тепер, неначе рання осінь,
Жадає - ні, не спокою - вогню...

Нехай душа  в осінній позолоті,
Впаде листком кленовим в листопад...
Хай гучно задзвенить в альтовій ноті,
Коли почнеться осені парад...

Хай збудеться усе - що не збулося
Хай забренить по новому струна...
Тепер моя душа - чарівна осінь,
І мудра, і розсудлива вона...

Бо розуміє в чім життєва цінність,
Що є важливим, в чому сенс буття...
У вічність пронесе свою нетлінність
І, з часом, знов верне в земне життя...

Життя - це таємниця, незбагненність,
Реальність вперемішку з міражем...
Малює небо цифру нескінченність
І прочиняє двері у Едем...