Ты ж видишь... Людмила Юферова

Л Ю Д М И Л А   Ю Ф Е Р О В А

ТИ  Ж  БАЧИШ...
(http://www.stihi.ru/2013/05/26/7842)
------------------------------------

Я ж не богиня – що мені до прощ?
І не суджу принизливо словами...
Ти ж бачиш, невгамовний літній дощ
Давно стоїть стіною поміж нами.

Стоїть – і все – непробивна стіна,
Змурована тобою так добротно.
І вже любов – художниця сумна –
У чорне розфарбовує полотна.

Та що ж твоя це творить сивина?
За подружку – профура оковита,
Яка в тенета душу поглина
І заважає білий світ любити.

Мені не треба щирих молитов
І каяття такі яскраві перли.
Ти ж бачиш, ненароджена любов
У зав’язку пораненому вмерла...


****************************************



Я ж не богиня – что прощает ложь?
Но унизительно судить словами...
Ты ж видишь, непрестанный летний дождь
Давно стоит стеною между нами.

Не пробивается, стоит стена,
Тобой воздвигнутая так добротно.
И уж любовь–художница сама
Раскрашивает в чёрное полотна.

Ты что ж творишь, седая голова?
Не девка я по вызову, чтоб быть там,
Где водка... В тех силках душа темна
И так мешает белый свет любить нам.

Не надо мне высокопарных слов,
Молитв, раскаяний, другие перлы.
Ты ж видишь, нерожденная любовь,
Пораненная, умерла, наверно...

----