Заколише
як пізнання себе і неба,
коли навколо тиснуть стіни,
розгойдують душевні стебла.
А їм би вгору, кисню в жили,
до сонця паростки і в тишу
заглибитись…
Там вечір хилить за горизонт
І заколише…
Свидетельство о публикации №115091207302
І місяць чує дивну тишу.
Гарно сподобалось.
Виталий Меланич 13.11.2016 23:41 Заявить о нарушении