175. Василь Стус. Ты жив еще или на самом дне...

Ты жив еще или на самом дне
Пригашенного пепла? Дотлевая,
Ты понял всю опасность жизни этой
И тщетных промыслов души и тела?
Еще не понял?  Не поймешь вовек?
А зря. И жалко ведь. На дне
Пригашенного пепла ясно так
И так некстати мыслится.  Душа
Пускается на все четыре ветра,
Как конь, который оборвал узду
И потешается. А ты, еще живой,
Пылаешь ясным пламенем? Виднее,
Виднее всё становится вокруг,
Так свет тебя слепит…
23.IX.72


Ти ще живий, але на самім споді
пригашеного попелу. Дотлівши,
збагнув про небезпеку життьових
намарних промислів душі і тіла?
Ще не збагнув? І не збагнеш повік?
А задарма. А шкода бо. Під сподом
пригашеного попелу так ясно
і недоречно мислиться. Душа
пускається на всі чотири вітри,
як кінь, котрий урвав свою припону
і потішається. Ти ще, живий,
ясним шарієш спалахом? Видніше,
усе видніше стало надовкола,
бо світ тебе сліпить…
23.IX.72


Рецензии