Х Х Х
Двадцять сьома перлина в намисті років...
Де чекаєш на мене, долі щедрої спів?
Ти криницю знайшов у пустелях моїх,
Та, блакитний ковток, чомусь,
в горлі застиг.
Там, де лісу ясніло осіннє шитво,
Ми окраєць мовчання розділили на двох.
Не казалось нічого, і квапивсь до хвиль
Журавлями і жовтнем загублений біль.
Ніч, тоді, уникала роси -
Ти, ж, любов на руках
до світанку носив.
...Надвечір"я задмуха перо золоте -
І скуштують вуста,
що безтямно ллєте
Ви у вир марнослов"я, від скону душі -
Промінь світлий,
не каїнофібри
іржі...
Двадцять сьома перлина...
© Copyright: Любовь Иващенко-Сизых, 2015
Свидетельство о публикации №115091204586
Свидетельство о публикации №115091204586
Рецензии