…парк осінній у жовтім вбранні
відокремились хмари од неба,
ти не чуєш, як б’ється в огні
моє серце?.. як летить у безмежність
місто стомлених мрій, і куди?..
за які мчить незнайдені межі?..
від наруги мене відведи
з тліє тиша під сліз сумовій…
в ліс тікаємо з міста, від туги
зачинили серця ми свої…
не таким уявляли майбутнє?
з необжитих надій сни усі
долю миру віддали з тобою,
і Любов полонить навіть в скруті…
нерозлучні, віднині без бою
злетимо за край неба – забуті!..
i коли...
© Copyright: Виктор Сурженко, 2015
Свидетельство о публикации №115091201264
Свидетельство о публикации №115091201264
Рецензии