Ти притулилася до мене…
І щось немовби обірвалось -
На почуттів багряній сцені
Для волі місця не осталось.
Ти подивилася і зникли
Між нами стін камінні мури
І хоч до них ми певно звикли
Вони у безвість промайнули.
Ти посміхнулася як завжди
І розпалила все навколо
Я зрозумів, що переважить
Мій розум серця ніжне слово
Що більше я не маю сили
Душі моїй чинить супротив -
Все що вона завжди цінила
В тобі знайшло нові висоти.
І почуття легке злетіло
В пориві рвучкім і шаленім
Так тіло тягнеться до тіла -
Ти притулилася до мене.
Ти притулилася до мене
© Copyright: Теодор Тополев, 2015
Свидетельство о публикации №115091102994
Свидетельство о публикации №115091102994
Рецензии