Пробач

Пробач мені матусю, пробач мені за все,
За те, що часом я буваю не права,
Я знаю молиш Бога про здоров я ти моє
і кожен день питаєш: Як діла?
Пробач за те, що так поїхала далеко,
Забула я про батьківський поріг,
Я знаю, що було тобі нелегко,
Но ти просила Бога, щоб мене беріг.
Пробач, що приїжджаю дуже рідко,
І все бракує часу позвонити,
Я так люблю тебе моя Лебідко!
І без твоїх порад все важче жити.
Хоть я не та уже мала дитина
А в серці смуток, оселився назавжди,
У мене дім є, і своя родина,
Но ти мене рідненька в гості жди.
Так тяжко було, я дітей зростила,
Їм віддала усе своє тепло,
Вони вже розправляють свої крила
І не цінують все оте добро...
Вони мене чомусь не поважають
Виховувала мабуть їх не так,
Що раді них життя віддам, не знають,
І кажуть: все одно їм, все пустяк...
До тебе я приїду моя ненько
І низько-низько в ноги поклонюсь,
Я обцілую всі морщиночки рідненька,
За тебе Богу кожен день молюсь.
Ти тільки мене мамо дочекайся
Не поспішай у вирій відлітати,
Будь сильною, ти чуєш, не здавайся...
Нам треба разом ще сім ю зібрати.
Моя матусю, голубко сизокрила,
Ти жінка, що дала мені життя,
Якби ти знала як поранила я крила
І вже готова відлетіти в майбуття...
Для тебе знаю це ударом буде
І страшна звістка зібє тебе з ніг,
А що про мене скажутьтоді люди?
Бо то є мамо, дуже страшний гріх.
Я жити буду, бо тепер я мушу,
Свій тяжкий хрест,нестиму до кінця,
І погубити, не посмію душу,
Вестиму скоро сина до вінця.