Катерина Пасична. Дерево радости

Что нужно сердцу? Милого любить...
Но сколько на душе осталось боли,
и старые долги не отмолить –
они терзают сердце поневоле.

Толпе деревьев не остановить
то деревце, что выросло на воле.
Зачем, сплетая вечность, точно нить,
завязывать петлю благой неволи?..

Плод упадёт с ветвей, из синевы,
и, оставляя рану средь травы,
заронит в землю зёрнышко иное.

И в эту рану, в круглый след беды
ты дерево на счастье посади –
беспамятное и едва живое.

Перевод с украинского


Катерина Пасічна

Древо радості

Що треба серцю? Рідного любить...
Старі ж борги не замолить ніколи:
затопчуть серце тупанням копит
тих коней, які загнані у колі.

Та й натовпом дерев не зупинить
те дерево, що хоче жити в полі,
і грішно обертати вічну нить
у роззолочену петлю неволі.

Ось яблуко зривається із віт
і, круглу рану вибивши в траві,
посіяло зернини в лоно чорне.

У рані — серед круглої біди —
і треба древо радості садить,
без ласки ледь живе і непритомне.