Репортаж

       (невдалий похід по шипшину) -   
                веде О. І. Шульц

На Солонці хотів поїхать,
             шипшини там - хоч сто відЕр(!)
(та Василець позвав до лиха)... -
                на гору Глєбину попер.

А там шипшини (як на диво)
                відро за тиждень не зібрать... -
То пересохла, то червива...
                Ну як тут друга не картать?!

З його вини дали ми маху;
                та й натомилися вкінець.
І я сказав: - Який невдаха,
                ти (довбодятел!), Василець!

Ще й заблудилися потОму... -
                ожина, терен... - хай їм грець!
Забув я вже про злість і втому... -
                по лісу "чешем" навпростець.

Таки дісталися дороги -
                суха дорога, крейдова. -
Тепер: казково-білі ноги,
                казково-сива - голова.

А щойно знов терпів я муку
                (ну дятел! -  біс йому в ребро!):
Упав я з "веліка" в пилюку -
                обличчям став, як той П'єро.

Вже (слава Богу!) видно хати. -
                Страждання кінчуться оці.
Йдемо  до  Дмитрика Лопати. -
                Хай почекають Солонці.
Ми будем пити і співати. -
                Хай почекають Солонці!

(Солонці, Глєбина гора -
куточки кремінського довкілля).

                2015 р.